Економіка спільної участі

Поняття «економіка спільної участі» (sharing economy) вже не є чимось новим. Ми з легкістю бронюємо не номер в готелі, а чиюсь квартиру на Airbnb; приїжджаючи в незнайоме місто, користуємося Uber, а не традиційними службами таксі й т.д. Однак Арун Сундарараджан, професор бізнес-школи Stern при Нью-Йоркському університеті й автор книги «Економіка спільної участі», упевнений: все це лише перші сигнали прийдешніх змін. У майбутньому спільноти займуть місце корпорацій в економіці.

Постійні зміни

Пророцтва в стилі «скоро все зміниться» ми чуємо з усіх боків. Компанії теж звикають до того, що середовище постійно змінюється. З'являються нові технології, і багато експертів пророкують революцію, до якої вони приведуть. Тому Сундарараджан очікує, що його думку про прийдешні зміни читачі зустрінуть зі скептицизмом. Розвіяти його покликані численні приклади, розглянуті в книзі.

У 2016 році приблизно 70 млн мандрівників орендували кімнати або цілі будинки на Airbnb. Мільйони користувалися Lyft, Uber й іншими додатками для поїздок. І навіть для дуже невеликого бюджету є чимало альтернатив: наприклад, китайці можуть зарезервувати місце в автобусі за допомогою програми Didi Kuaidi, а в Індії користується попитом платформа для виклику авторикші Ola.

Ви можете отримати доступ до чужої машини на кілька годин або днів, використовуючи сервіси Getaround або Turo в США, Drivy в Німеччині та Франції, Snapp Car в Нідерландах, Easy Car Club у Великобританії, Your drive у Новій Зеландії. Можете приєднатися до когось за обідом за допомогою таких соціальних платформ, як Eat With у Барселоні, Feasty в Нью-Йорку або Viz Eat у Парижі. Можете позичити невелику суму грошей малому бізнесу, використовуючи сервіси типу Funding Circle. А ще ви можете пропонувати свої послуги або наймати фрілансерів через майданчики Handy, Task Rabbit, Thumbtack та інші.

Перевага моделі peer-to-peer (коли люди надають послугу один одному або дозволяють користуватися своїми активами) - легкість. Іноді досить встановити додаток, щоб стати частиною sharing economy. Причому в обох ролях - провайдера послуг і одержувача.

Важливим є те, що економіка спільної участі - це не економіка подарунків, а економіка обміну. Іншими словами, ви платите людині за користування її активами або за її послуги, а вона, у свою чергу, заробляє гроші.

 

 

 
Платформи для обміну - це нова структура для організації економічної діяльності, цікавий гібрид ринку та ієрархії

 

 

Чи є комерційний обмін між людьми чимось новим? В економіці так довго правили бал великі компанії, що нам складно уявити, що може бути і по-іншому. Промислова революція, яка запустила масове виробництво, почалася близько 200 років тому. Але і до неї існував економічний обмін між людьми, який базувався на соціальних взаємозв'язках. Саме завдяки цим зв'язкам з'являлася довіра, яка є необхідною умовою виникнення комерційних відносин.

Автор наводить таку статистику: на початку ХХ століття майже половина американців працювала на себе. До 1960 року ця цифра зменшилася до 15%. Схоже, що зараз ми спостерігаємо зворотний тренд. І поява нових цифрових технологій допомагає нам згадати про ті моделі комерційних відносин і працевлаштування, які діяли до появи корпорацій.

 

Принципи обміну

За визначенням Сундарараджана, економіка спільної участі - це економічна система, якій властиві п'ять характеристик:

- створення ринків;

- великий вплив;

- ґрунтується на мережах, а не централізованих інституціях або ієрархіях;

- розмитість кордонів між особистим і професійним;

- розмитість кордонів між роботою і відпочинком, між залежністю і незалежністю, між роботою на повний день і фрілансом.

Автор зазначає, що чіткого визначення поняття «sharing economy», до якого схилялися б все експерти, не існує. Самому Сундарараджану більше до душі не слово «sharing», або «обмін», «участь» (адже обмін може існувати і без комерційної складової), а термін «колективний капіталізм» (crowd-based capitalism).

Появі економіки спільної участі в її нинішньому розумінні передували інші сервіси, в тому числі добре відомі нам eBay, Alibaba, Craiglist. Вони першими надали людям можливість продавати щось один одному.

 

 

 
Економіка спільної участі - це не економіка подарунків, а економіка обміну

 

 

Різниця полягає в тому, що обмін на eBay - це, по суті, звичайний роздрібний продаж: ви робите ставку, виграєте, продавець запаковує товар і відправляє вам. В економіці спільної участі прибуток частіше отримують не від продажу чогось матеріального, а від оренди, надання доступу до активу або надання послуги. У такому вигляді процес є більш гнучким і допускає варіації: скажімо, ви можете орендувати одну кімнату або цілий будинок на Airbnb, зайняти одне місце в машині на BlaBlaCar, запросити машину з водієм або орендувати всю машину.

Ще одна відмінність сервісів на зразок eBay від представників економіки спільної участі - це невеликі ризики і асинхронність. Якщо ви робите покупку на eBay, то пройде чимало часу, поки ви отримаєте свій товар. Але при цьому ви практично нічим не ризикуєте (хіба що тим, що джинси виглядатимуть на вас недостатньо добре). У економіці спільної участі обмін відбувається синхронно, проте несе набагато більший ризик. Адже, скажімо, переночувати в будинку незнайомця - це ризикованіше, ніж попросити його відправити вам посилку поштою.

 

Також вам можуть бути цікавими такі матеріали:

Економіка спільної участі: парадокси довіри

Відповідальність за зміни

Арун Сундарараджан про капіталізм натовпу

 

Ринки та ієрархії

У людини, яка лише нещодавно познайомилась із концепцією економіки спільної участі, може виникнути запитання: чи є платформи для обміну справжніми ринками або вони являють собою нову форму організацій з новою формою працевлаштування?

У капіталістичної економіки є як мінімум два способи організації діяльності. Перший з них - ринок, де люди купують і продають, вкладають свій час і гроші у виробництво товарів та послуг. Ціни, які балансують попит і пропозицію на ринку, регулює якась «невидима рука».

Ієрархія (найчастіше під цим словом ми розуміємо державні й приватні організації) являє собою видиму руку. Вона складається з декількох операційних одиниць, якими керують менеджери і в яких працюють люди.

На Заході ієрархія сьогодні є домінуючою формою організації економічної діяльності. З цієї точки зору визначення економіки як ринкової може ввести в оману, адже воно не повністю відображає сутність того, що відбувається.

 

 

 
Наслідком поширення платформ для обміну є генерація нового споживацького досвіду, більш якісного і різноманітного

 

 

Серед експертів є різні думки про те, як буде розвиватися ситуація. Одні вважають, що технологічний прогрес веде до того, що економіка відходить все далі від моделі ринку й рухається в бік все більш складних ієрархій. Інші експерти вважають, що цифрові технології спрямують економіку у протилежне русло.

На думку автора, платформи для обміну - це нова структура для організації економічної діяльності, цікавий гібрид ринку та ієрархії, який знаменує перехід від управлінського капіталізму ХХ століття до колективного капіталізму ХХI-го.

 

Наслідки sharing economy

Як саме колективний капіталізм змінює нашу повсякденну реальність? Перш за все, він створює нові можливості для заробітку. Наприклад, на платформі Etsy люди можуть продавати речі, створені своїми руками. Для багатьох користувачів це стає невеликим додатковим прибутком, але є й такі, хто зміг радикально змінити своє життя завдяки цьому ресурсу. Наприклад, колишня працівниця копі-центру, яка заробила на продажу шарфів більше $140 тис. за рік, або колишній програміст, який почав створювати й продавати меблі.

Сайти, подібні до Etsy, допомагають мікробізнесу миттєво стати глобальним, охопити величезну аудиторію з різних країн. Деякі компанії починають на Etsy і, досягнувши великих обертів, створюють власні сайти.

Ще один приклад - платформа Turo, яка дозволяє здати і взяти в оренду автомобіль, що належить комусь із місцевих жителів, на короткий термін. Як і у випадку з Airbnb, більшість користувачів використовує платформу, щоб отримати додатковий прибуток зі свого активу. Але існують і винятки. У 2013 році користувач на ім‘я Девід став клієнтом Turo, запропонувавши в оренду свою вантажівку, яку він збирався продавати. Однак цей досвід був настільки позитивним, що він купив ще кілька старих машин і теж виставив їх на Turo. У 2014 році у нього було вже шість машин і він заробляв кілька тисяч доларів на місяць, здаючи їх в оренду. Проблеми з паркуванням свого «автопарку» він вирішує за допомогою іншої платформи - SpotOn, що з'єднує тих, хто потребує паркомісць, із тими, у кого є вільні.

 

 

 
Поява платформ привела не до нарізання того ж пирога на шматки іншого розміру, а до збільшення розміру самого пирога

 

 

Очевидно, що такі люди, як Девід, сприяють розвитку місцевої економіки. Він наймає механіка, щоб стежити за станом своїх машин, ділиться частиною свого прибутку з тими, хто надає йому паркомісця, і т.д. І така модель стає тенденцією в багатьох країнах. Наприклад, тільки в США кількість мікробізнесів, у яких працює одна людина, зросла з 18 млн. в 2003 році до 23 млн. у 2013-му.

Ще одним наслідком поширення платформ для обміну є генерація нового споживацького досвіду, більш якісного і різноманітного. Скажімо, раніше готелі пропонували гостям послуги приблизно однакового формату - кімнату з ліжком, як правило, з телевізором і ванною, зазвичай розраховану на двох осіб. Airbnb й інші подібні сайти істотно розширили кількість варіантів. Можна знайти не кімнату в будинку, а трейлер, кімнату без ліжка або з незвичайним ліжком і т.д. Couchsurfing пропонує просто переночувати на дивані, OneFineStay - орендувати розкішні будинки з винятковим сервісом, Kozaza - традиційні корейські оселі, китайська платформа Tujia - корпоративні апартаменти.

Одним словом, пропозиція стає все більш різноманітною, а це веде до зростання споживання. Це не означає, що через появу sharing-платформ готелі прогорять. Скажімо, одне з досліджень показує: в Техасі після збільшення пропозиції квартир на Airbnb на 10% бронювання номерів в готелях знизилося всього на 0,34%. Тому можна стверджувати, що розширення пропозиції призводить до зростання споживання - і до економічного зростання. Якщо згадати відому метафору з пирогом-ринком, то поява платформ привела не до нарізання того ж пирога на шматки іншого розміру, а до збільшення розміру самого пирога.

 

Майбутнє роботи

Як вже зазначалося, економіка спільної участі дозволяє людям розпочати власний маленький бізнес, масштаби якого (а також кількість витраченого часу) визначають вони самі. Типовий приклад - водії Uber. Їх оцінюють за допомогою рейтингу і певним чином керують ними, направляючи за викликом в ті чи інші райони міста. Однак при цьому водії є мікропідприємцями: кожен з них сам платить за бензин і ремонт, відповідає за стан своєї машини. За опитуванням, проведеним у 2015 році, дві третини водіїв бачать себе незалежними підрядниками, а не найманими працівниками. Сам Uber - це не ієрархічна організація, а технологія, платформа, яка з'єднує водіїв і пасажирів так само, як Airbnb допомагає господарям житла та гостям знайти один одного.

 

 

 
Економіка спільної участі дозволяє людям розпочати власний маленький бізнес, масштаби якого (а також кількість витраченого часу) визначають вони самі

 

 

Поняття працевлаштування та роботи з появою економіки спільної участі почали розмиватися. Новому світу колективного капіталізму потрібні нові визначення. Майбутнє прийшло раніше, ніж з'явилася законодавча база для нього. За оцінкою компаній Emergent Research і Intuit, тільки в США вже є 3 млн. людей, що працюють за моделлю «під запит». І їхня кількість зросте як мінімум до 7 млн. вже до 2020 року.

Автор вважає, що економіка спільної участі приведе до трансформації тих форм роботи, які сьогодні використовуються в державному і приватному секторі. Зокрема, зміни можуть відбуватися в напрямку офшорингу й аутсорсингу. Платформи відкривають нові можливості для аутсорсингу, дозволяючи доручити комусь окремі частини роботи різної складності та обсягу. Сьогодні ми все частіше спостерігаємо аутсорсинг не тільки виробництва, а й послуг. І в майбутньому цей процес стане ще помітнішим.

Ми рухаємося до економіки, де значна частка робіт буде розділена на частини. Їх виконуватимуть люди з різних країн у свій вільний час або через онлайн-платформи. Багато послуг надаватимуть фрілансери, які представлені на декількох платформах, або так звані генералісти - люди, які є фахівцями в декількох сферах одночасно.
У другій половині ХХ століття більшість жителів розвинених країн працювали повний день на одному місці. Втратити роботу для них означало сидіти без діла до тих пір, поки не знайдуть нову. В сьогоднішніх умовах між повним працевлаштуванням і безробіттям є маса проміжних варіантів: мікропідприємництво, фріланс, поодинокі замовлення і т.д.

Автор цитує сенатора Уорнера, який в інтерв'ю USA Today сказав про покоління 20-річних: коли вони зустрічаються, то запитують не «де ти працюєш?», а «над чим ти зараз працюєш?». Ідеал минулого століття - «мати роботу» - відходить в минуле.
Компаніям, організаціям місцевого самоврядування й державним інституціям необхідно усвідомлювати, як змінює світ економіка спільної участі. І рухатися в ногу з цим трендом, замість того щоб намагатися його загальмувати. Зрештою, колективний капіталізм відкриває чимало можливостей і здатний стати тим фактором, який допоможе вам повністю реалізувати свій потенціал.

 

Повну версію рецензії можна прочитати на сайті Digest

Коментарі