Економіка добра і зла

Економіка, яку ми знаємо сьогодні, являє собою культурний феномен, продукт нашої цивілізації. Однак ми не створювали її спеціально, свідомо. Ми навіть не уявляємо собі, які витоки цього феномена і як саме він працює. У своїй книзі Томаш Седлачек намагається розібратися, як розвивалась економіка протягом століть - і як змінювалося її сприйняття людьми.

 

 

 

 

Повернення до основ

Початком сучасної економіки вважають 1776 рік, коли вийшла книга Адама Сміта «Багатство народів». «Однак насправді економічні пошуки супроводжували людство задовго до народження Адама Сміта», - пише Седлачек. На його переконання, пошук цінностей в економіці за часів Сміта не зародився, а досяг своєї кульмінації.
Більш того, Седлачек впевнений: загальноприйняте трактування робіт Сміта - помилкове. Внесок великого економіста в науку не обмежується ідеєю про невидиму руку ринку, а й включає в себе етичний аспект.

Втім, навіть головні ідеї Сміта не були для людства чимось кардинально новим. Скажімо, принцип невидимої руки ринку можна зустріти ще в шумерському «Епосі про Гільгамеша» або в древніх християнських книгах. Тому щоб зрозуміти, як економіка прийшла до того виду, в якому існує зараз, варто звернути погляд до минулого.

Повертатися до старих історій корисно не тільки історикам. Адже історії не втрачають свого значення навіть тоді, коли з'являються нові, які, на перший погляд, перевертають все з ніг на голову. Старі історії продовжують впливати на нас, але ми цього можемо не помічати.

Яскравий приклад - суперечка між двома поглядами на світ: геоцентричним і геліоцентричним. Зрозуміло, що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки, тому правильним є тільки геліоцентричний підхід. Однак ми, як і раніше, говоримо: сонце сходить і заходить.

Стародавні історії, образи, архетипи беруть участь у формуванні нашого ставлення до світу і самих себе. Тому економіка безпосередньо стосується питань добра і зла, як би сучасні економісти не намагалися переконати нас в її неупередженості.

Седлачек впевнений: економіка не просто описує світ, а й показує, яким він мав би бути. Наприклад, є ідеал досконалої конкуренції, ефективності, зростання ВВП при зниженні інфляції і т.д.. Економіка часто створює моделі, які не мають відношення до реальності, але відносяться до ідеального світу.

 

 

 
Економіка не просто описує світ, а й показує, яким він мав би бути

 

 

Всі ключові думки, з якими має справу економіка, виходять далеко за її межі, а нерідко - і за межі науки як такої. Тому варто дивитися на неї з точки зору філософії, історії, антропології та психології.

«Щоб стати хорошим економістом, потрібно бути або хорошим математиком, або грамотним філософом, або ж і тим, й іншим одночасно», - каже Седлачек. Але проблема в тому, що дуже довго люди приділяли занадто багато уваги математиці, забуваючи про людяність. Результатом стали штучні економічні моделі, які далекі від реальності й які важко застосувати на практиці. Автор вважає, що для розуміння людської поведінки потрібно, перш за все, вивчити - як відбувалося становлення ідей, які сформували нас. У тому числі - ідей про добро і зло.

 

Міфи й історії

Аналіз економіки стародавнього світу автор починає з «Епосу про Гільгамеша» - літературної пам'ятки, створеної чотири тисячі років тому. Сюжет цього твору такий: Гільгамеш - на дві третини бог, на одну людина - прагне звести стіни навколо свого міста, небачені у всьому світі. Для цього він намагається «вичавити» з своїх підданих все, на що вони здатні, змушує їх багато працювати і забороняє бачитися з родинами.

Люди скаржаться богам, і ті посилають у вигляді покарання дикого Енкіду. Однак вони з Гильгамешем стають друзями. Потім Енкіду вмирає, а Гільгамеш вирушає на пошуки безсмертя, втім, безуспішно. Закінчується історія там же, де починалася - біля неприступних стін Урука.

Седлачек зазначає, що питання, які піднімаються в «Епосі про Гільгамеша», співзвучні тим, що цікавлять нас до сих пір. Наприклад, думка про те, що все людське в нас тільки сповільнює нашу роботу (в даному випадку - над будівництвом міських стін), присутня в економіці й сьогодні. Адже деякі моделі намагаються вивести все, властиве людській природі, за рамки дискурсу.

У «Епосі» можна знайти і «пращура» принципу невидимої руки ринку: в образі приборкання дикого зла, яке стало служити на благо людям.

Згадки про добро і зло в творі присутні, однак систематичного вирішення цієї проблеми на моральному рівні не пропонується. Зло в цьому тексті - щось зовнішнє, що існує поза людським суспільством. Тобто мова йде про природне зло, яке не творять люди, а яке просто відбувається.

Зовсім інший підхід можна побачити в Старому Заповіті. Історичні події тут розвиваються відповідно до того, наскільки морально поводяться герої. Зло існує не десь зовні, а всередині людей. Природа в Старому Заповіті символізує добро і гармонію, а місто і цивілізація - дуже часто позначають зло.

 

 

 
Старі історії продовжують впливати на нас, але ми цього можемо не помічати

 

 

У Стародавній Греції існувало два полярних підходи: для стоїків закон був обов'язковим, а корисність - другорядною. А для епікурейців (гедоністів), навпаки, корисність була найголовнішим - правила повинні були встановлюватися на основі саме цього критерію.

Представники цих підходів не могли дійти спільної думки щодо питання: чи вигідно робити добро? І чи принесуть хороші вчинки якусь вигоду? Стоїки не бачили зв'язку між добром і корисністю. За якісь вчинки ми можемо отримати у відповідь щось хороше, за інші - ні, але головне - нас взагалі не повинно це хвилювати. Найважливіше - дотримуватися правил. Моральність вчинку визначається не тим, як він впливає на корисність, а тим, чи відповідає він правилам.

Для Епікура джерелом етики є егоїзм. А доброта вчинку повністю визначається його наслідками, тобто тієї корисністю, яку він принесе. Таким чином, корисність стала для епікурейців дороговказною зіркою в прийнятті будь-яких рішень.

Сам Адам Сміт вважав себе стоїком, а гедонізм критикував за його спрощений погляд на світ. Іронічно те, що сьогодні безліч економістів вважають, що саме егоїзм визначає людську поведінку, - а саму ідею приписують Сміту.

 

Від християнства до Адама Сміта

Вплив християнства на формування сучасної економіки важко переоцінити. Західне суспільство багато в чому орієнтується на те, що говорить релігія з тих чи інших питань (що варто робити, а чого робити не слід). «Християнство ґрунтується на юдаїзмі, переймає чимало елементів грецького мислення і додає абсолютно новий вимір порятунку, яке представляється економічно як спокутування і прощення наших боргів (гріхів)», - пише Седлачек.

Біблія сповнена економічної термінології та використовує соціальний і економічний контексти. Одна з важливих цитат - «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо боржникам нашим» - є ілюстрацією до цієї тези. Гріх в християнському розумінні - це і є борг. Його можна спокутувати до певної міри, але якщо людина накопичує занадто багато гріхів, то стає «банкрутом» - і їй лишається чекати приходу месії, тобто того, хто спокутував би за неї її гріхи. Прощення гріхів (боргів) - ключовий елемент християнства, який відрізняє його від інших релігій.

Дивно, але ті ж принципи працюють і в сучасній економіці. Досить згадати кризу 2008-2009 років і погашення боргів банків і великих організацій. Це «прощення гріхів» здається несправедливим (багато дрібних і середніх підприємств прогоріли, ніхто не пробачив їм боргів). Однак якби держави не викупили найважливіші банки, міг початися глобальний фінансовий катаклізм. Таким чином, найбільші «грішники» отримали спокутування своїх боргів - як і в казках про Ісуса.

 

 

 
Основний внесок Адама Сміта в розвиток економіки - це твердження, що суспільство може існувати тільки завдяки емпатії, співчуттю

 

 

Перш ніж перейти до аналізу спадщини Адама Сміта, Седлачек згадує іншу історичну особистість - Бернарда де Мандевіля. Він відомий набагато менше, ніж Сміт, проте саме де Мандевіль є справжнім батьком ідеї про невидиму руку ринку в тій її формі, яку ми знаємо сьогодні.

Де Мандевіль був переконаний, що суспільне благо може і повинно базуватися на егоїзмі (теза, яку помилково приписують Сміту). Якби ми повністю позбулися зла в собі, то незабаром настав би кінець і нашому благополуччю. Адже кожен наш недолік - одночасно означає і попит на ту чи іншу послугу або товар.

Скупість (або ненаситність) для де Мандевіля була обов'язковою умовою прогресу. Суспільство, позбавлене недоліків, не змогло б вистояти в глобальній конкуренції. І, навпаки, якщо існує розрив між тим, що у нас є, і тим, чого ми хочемо, то це стимулює нас накопичувати багатство і задовольняти потреби. Зростання попиту для де Мандевіля - це один з можливих шляхів до прогресу.

Адам Сміт зовсім не був прихильником ідей де Мандевіля. Головна проблема в тому, що Сміт залишив після себе досить суперечливу спадщину. Найчастіше згадують його роботу «Багатство народів» (1776 г.), проте кілька років до того він видав книгу «Теорія моральних почуттів». У ній Сміт розмірковує про етику, дистанціюється від де Мандевіля і його ідей про егоїзм. Ці праці не мають практично нічого спільного - що і лягло в основу проблеми «двох Смітів», про яку міркує безліч економістів.

 

Також вам можуть бути цікавими такі матеріали:

Економіка майбутнього: між добром і злом

Свобода мислити й зростати

Примноження багатства як добра

 

Поняття про невидиму руку ринку Сміт використовує в своїх працях всього тричі. І в кожному випадку вкладає в нього різний зміст.

На думку Седлачека, основний внесок Сміта в розвиток економіки - це твердження, що суспільство може існувати тільки завдяки емпатії, співчуттю. Він вважав, що людина відчуває зв'язок між собою і навіть найбільш віддаленими від неї членами спільноти.

Таким чином, поширене тлумачення ідей Сміта є помилковим. І це невірне тлумачення веде економіку неправильним шляхом. Щоб зрозуміти, чому економіка знаходиться в сучасному стані, потрібно вивчати двох Смітів і згадати про роль етики в суспільстві.

 

Тіло і душа економіки

Багато років люди намагалися у економіки відокремити «душу» від «тіла»: її позбавляли етики й сенсу, намагалися зробити з неї точну науку, що ґрунтується виключно на математиці. Седлачек вважає, що це було великою помилкою, в результаті якої ми створили чимало проблем. А якщо продовжувати в тому ж дусі, то, врешті-решт, економіка остаточно стане несправедливою, почне жити своїм власним життям, не буде відповідати нашим уявленням про неї. «Не існує морального вакууму, - пише автор. - Мабуть, сформується інша мораль, можливо, нелюдська.»

 

 

 
Хоча все, що нас оточує, має цінність, але тільки деякі речі мають ще й ціну

 

 

Висновок такий: економіка повинна стояти на обох ногах, мати і тіло, і душу. Адже історично вона відокремилася від моральної філософії, і забувати про це не варто.
Сьогодні ми намагаємося призначити ціну всьому. Але хоча все, що нас оточує, має цінність, тільки деякі речі мають ще й ціну (на чому і тримається ринок продуктів). Тому економіка і «кульгає»: цінності з ціною і цінності без ціни часто вступають у конфронтацію.

Ще один симптом нашої економіки - втома. Вона немов просить нас пригальмувати, але ми не чуємо її й тільки підстьобуємо її й себе в гонитві за все більш високими результатами. «А насправді достатньо трохи повернути економіку, щоб у випадку зниження попиту, замість того щоб звільнити 20% працівників, працювати на 20% менше», - каже Седлачек.

Нашому часу бракує почуття міри. Звичайно, матеріальні речі - це одне з джерел щастя, і відмовлятися від них книга не закликає. Однак це не єдине джерело, навіть якщо іноді нам здається інакше. І людству пішло б на користь усвідомлення: у нас є дуже багато, і потрібно бути за це вдячними.

 

Повну версію рецензії можна прочитати на сайті Digest

Коментарі