Sapiens. Коротка історія людства

Щоб осягнути хід людської історії, потрібно розібратися в трьох найбільших революціях, через які пройшов вид homo sapiens. Все почалося з когнітивної революції приблизно 70 тис. років тому. Далі відбулася аграрна, яка стартувала 10 тис. років тому. Третьою стала наукова революція, яка налічує всього 500 років. У книзі Юваль Ной Харарі розповідає про те, який вплив ці три революції мали на людей, і як сформувався той світ, в якому ми живемо.

 

Особливості homo sapiens

Тварини, вельми схожі на сучасних людей, з’явилися 2,5 млн років тому, проте протягом незліченних поколінь вони не виділялися серед мільярдів інших істот, з якими ділили середовище проживання. Стародавні люди нічим не відрізнялися від тварин.

Більш того, homo sapiens був лише одним з видів тварин, схожих на людей. Хоча на сьогодні залишився єдиним. Були й інші види homo: neanderthalensis, soloensis, denisova тощо. Існує популярна, проте хибна думка, ніби всі ці види змінювали один одного послідовно. Насправді ще 20 тис. років тому декілька людських видів існували одночасно.

У homo sapiens є одна особливість, яка допомогла йому виграти конкуренцію серед видів homo, — розмір мозку. У ссавців вагою 60 кг середній обсяг мозку — 200 см3, а у людей — 1200—1400 см3. І цей орган нелегко прогодувати: він споживає 25 % всієї енергії, що витрачається тілом. Стародавнім людям було непросто утримувати такий «апарат» у голові, але, як показала еволюція, це було вигідно.

Інша особливість людини — прямоходіння. Крім неймовірних плюсів тут були й мінуси, наприклад, звуження стегон, а отже і родових шляхів жінок. Водночас розмір голови немовлят збільшувався.

Протягом тривалого часу після народження дитина залишається залежною від батьків. Ця обставина призвела до розвитку у людини незвичайних соціальних властивостей. Виростити повноцінну особистість здатне тільки плем’я або громада.

Homo sapiens зробив стрімкий ривок, на що не спромігся жодний інший вид. Він з’явився лише 150 тис. років тому і відносно недавно перейшов на верхню позицію в харчовій піраміді. Ми поспішно прорвалися до влади з усіма плюсами та мінусами, властивими такій швидкості.

 

Когнітивна революція

Десь між 70 тис. і 30 тис. років тому homo sapiens почав здійснювати досить несподівані вчинки. Людина вийшла зі своєї колиски, Африки, обійшла інші види homo, дісталася Європи та Східної Азії, а 45 тис. років тому опинилася в Австралії. Люди винайшли човни, олійні лампи, лук, голку — ці небувалі досягнення стали плодом когнітивної революції. Існує теорія, яка стверджує, що генетичні мутації змінили внутрішнє налаштування мозку, і люди набули вміння думати і спілкуватися, використовуючи слова.

 

 

 
Поки зберігається віра в уявну реальність, вигадка має реальну силу

 

 

Унікальність нашої мови в тому, що ми здатні повідомляти про речі, яких жодного разу не бачили, не чули та не нюхали. Це здатність обговорювати вигадку. Отже, люди навчилися створювати спільну для всіх міфологію. Так було досягнуто неперевершеної здатності до гнучкої співпраці у великих колективах.

Люди змогли об’єднатися в групи, міста, армії та цілі імперії. У цьому допомогла мова вигадки. Будь-яка широкомасштабна людська співпраця виростає зі спільних міфів, з того, що існує виключно в уяві людей: боги, нації, корпорації, гроші, права людини, закони, справедливість. За тисячоліття люди навчилися створювати надзвичайно складні сюжети. І це не було брехнею. Уявна реальність — це те, у що вірять усі.

Більш того, люди навчилися змінювати міфи, зокрема про владу, як це сталося під час переходу від монархії до демократії. Таким чином, культурна революція випередила еволюцію генетичну. Люди навчилися швидко коригувати свою поведінку і передавати навички наступним поколінням.

Когнітивна революція — це момент, коли історія розходиться з біологією. Так, ми залишаємося тваринами, але ми навчилися жити великими групами, створивши таємничий клей, що з’єднує громади та нації. Це й зробило людину царем всього живого.

 

Аграрна революція

До аграрної революції населення Землі не перевищувало за чисельністю жителів сучасного Каїра. Більшість груп основну частину часу проводила в дорозі, перебираючись із місця на місце в пошуках їжі. На цьому етапі історії люди вибирали найбільш гнучкий, оптимальний спосіб прогодуватися. Більшу частину калорій вони отримували від збиральництва, а також від полювання. Для цього були потрібні не тільки інструменти, але й знання про сезони, типи рослин, звички тварин.

Цікаво, що первісні племена, які живуть у наш час за подібного устрою, приділяють праці не більше 35-45 годин на тиждень. А в розвинених країнах люди наразі працюють по 40-45 годин, в бідних — до 80 годин. Насправді доаграрне суспільство вчені характеризують як початково благополучне. Близько 45 тис. років тому людині вдалося, здавалося б, неможливе — дістатися Австралії. 12-14 тис. років тому вона досягла Америки, коли між Сибіром і Аляскою відкрився сухопутний перехід через падіння рівня океану. І той, і інший приклад показують жахливий вплив людини на екосистему: цілі види тварин винищувалися десятками. Не варто вірити сентиментальним ідеям про те, що предки жили у злагоді з природою. Це, м’яко кажучи, не зовсім правда.

Приблизно 10 тис. років тому людина почала змінювати свій спосіб життя та харчування. Люди зрозуміли, що можна вирощувати деякі види рослин і тварин, і це дасть набагато більше їжі, ніж збиральництво та полювання. Так почалася аграрна революція. Пшеницю і кіз одомашнили приблизно 11 тис. років тому, горох і сочевицю — 10 тис., оливу — 7 тис., коня — 6 тис., виноград — 5,5 тис. років тому. І сьогодні 90 % всіх калорій ми отримуємо з небагатьох видів рослин, які людина почала вирощувати саме в той період.

 

 

 
Аграрна революція — це не благо, а найбільша в історії афера

 

 

Автор стверджує, що аграрна революція — це не благо, а найбільша в історії афера. Дійсно, стався демографічний вибух, але середньостатистичний скотар або хлібороб працював більше, а харчувався гірше, ніж збирач або мисливець. Наприклад, дослідження показали, що в доаграрних племенах насильство було причиною приблизно 15 % смертей, а в аграрну епоху ця цифра зросла до 35 %. Поступово з хижацькою природою людини частково вдалося впоратися за допомогою складніших соціальних структур, зокрема держав, але на це пішли тисячоліття.

Одним словом, аграрна революція була пасткою для окремої особистості, але благом для виду homo sapiens у цілому. Як могли люди так фатально прорахуватися? Через ту ж причину, через яку вони завжди обманюються. Наші предки не змогли передбачити, що зі збільшенням врожаїв пшениці зросте і кількість дітей, яких потрібно буде годувати. Поля потрібно буде обробляти і жінкам, тому діти замість молока отримуватимуть кашу, від чого їхній імунітет послабне. Осілість підвищувала ризик інфекційних захворювань. Але виходу вже не було: пастка закрилася.

 

Також вам можуть бути цікавими такі матеріали:

Що читати управлінцю влітку? 10 книг, які рекомендує kmbs

Лідер-садівник

Економіка добра і зла

 

Ми хотіли заощадити час, а замість цього перевели бігову доріжку на наступну швидкість. І цей принцип зберігається до наших днів. Досить хоча б подивитися, скільки повідомлень на день отримує зараз житель цивілізованого світу.

Наші предки прийняли низку нескладних рішень із простою метою — наповнити шлунки та забезпечити певну безпеку. Але сукупно ці рішення змусили давніх мисливців і збирачів тягати під пекучим сонцем незліченні посудини з водою і постійно поливати пшеницю.

 

Наслідки аграрної революції

12 тис. років тому на земній кулі було від 5 млн до 8 млн людей — кочових мисливців і збирачів. А 2 тис. років тому залишилося 1-2 млн кочівників і 250 млн селян.

Почався новий етап розвитку людства, і однією з його особливостей була робота з майбутнім. Селяни, будуючи плани у своїй уяві, линули вперед у часі на роки та десятиліття. Тепер від людей вже дещо залежало, на відміну від часів мисливства і збиральництва.

 

 

 
Людина змушена поєднувати суперечливі переконання та розриватися між несумісними цінностями

 

 

З’явилися надлишки їжі, які стали паливом прогресу. Завдяки їм народилася політика, війни, мистецтво і філософія. Проте історію творила меншість, а всі інші тим часом орали землю і тягали відрами воду.

Люди все частіше селилися разом: спочатку в селах, потім у містах, ще пізніше — в мегаполісах. Адже з’явилася нечувана раніше можливість створювати царства і торгові шляхи, що з’єднують безліч сіл і міст. Щоправда, майже всі ці великі «мережі співробітництва» слугували пригніченню та експлуатації.

З’явилися великі міста Стародавньої Месопотамії, Китайська і Римська імперії. Всі вони були засновані на уявному порядку та існували за рахунок соціальних норм. Тобто не через інстинкт або особисте знайомство всіх учасників, а завдяки вірі в одні й ті самі міфи, був це звід законів Хамурапі в Стародавній Месопотамії чи Декларація незалежності США. Принцип ієрархії або рівності існує лише в багатій уяві сапієнсів, у тих міфах, які люди вигадують і розповідають один одному. Ці принципи не є об’єктивною істиною.

Уявний порядок — це не злочинна змова і не марний міраж. Навпаки, це єдиний засіб, за допомогою якого можуть ефективно взаємодіяти величезні людські маси.

Міф розсіюється, щойно в нього перестає вірити більшість, на відміну від природного порядку (наприклад, сили всесвітнього тяжіння). Щоб зберегти уявний порядок, потрібні постійні свідомі зусилля, зокрема у примусовій формі. Але потрібна не тільки сила — важливою є віра. Як сказав один з політиків: «Багнетами можна домогтися багато чого, але сидіти на них незручно». Тим паче що насильство організувати не так і просто. Адже армію неможливо створити лише одним насильством. Хоча б частина офіцерів і солдатів повинна у щось вірити: у честь, батьківщину, гроші.

Як змусити людей щиро повірити в уявний порядок — демократію чи капіталізм? По-перше, ніколи не можна визнавати, що порядок — уявний. По-друге, потрібно навчати людей відповідним чином із самого дитинства. Тоді виходить, що уявний порядок існує в головах мільярдів людей і поодинокій людині його не змінити. Наявний міф може підірвати лише одне — новий потужний міф.

 

Об’єднання людства

Після аграрної революції людські спільноти ставали все складнішими та більшими. Сформувалися вторинні інстинкти, що дозволяли мільйонам людей ефективно співпрацювати, — культура.

Цікаво те, що в кожній культурі є суперечності. Наприклад, сучасний світ не може повною мірою об’єднати свободу і рівність. Такі казуси — двигун креативності та розвитку.

Сьогодні можна говорити про глобалізацію, та лише декілька сотень років тому існували тисячі світів із дійсно різними культурами. Але зі зростанням імперій, все інтенсивнішою торгівлею, географічними відкриттями все змінилося: почала домінувати європейська культура.

 

 

 
Принципи ієрархії та рівності не є об’єктивною істиною, а знаходяться тільки в уяві людини

 

 

У І столітті до н. е. склалися три потенційних світопорядки, які вперше дали можливість побачити світ і весь людський рід як щось єдине. Першим став економічний порядок: всіх об’єднали гроші. Другим — політичний: складалися імперії. Третім — релігійний: виникли світові релігії.

 

Століття імперій

Майже всі народи XXI століття — нащадки тієї чи іншої імперії. Це особливий політичний устрій із двома невід’ємними властивостями. По-перше, щоб вважатися імперією, треба об’єднати під своєю владою багато різних народів. По-друге, в імперії рухливі кордони та ненаситний апетит. Вона готова поглинати все нові народи та території. Тому саме через появу імперій різноманітність культур істотно зменшилося.

Імперії протягом 2500 років були основною формою політичної організації. Стандартний набір будівельника імперії: війни, поневолення, депортації, геноцид. Але були й переваги: єдине право, налагоджене міське життя, стандартизація. Тому з часом «вони» перетворювалися на «ми».

Будь-яка сучасна цивілізація хоча б частково є спадщиною імперій та імперської культури. І жодні політичні або наукові операції не здатні «ампутувати» цю спадщину, не вбивши «пацієнта».

XX століття прийшло під егідою національних держав, але, можливо, в найближчому майбутньому нас чекає нова імперія — глобальна. Адже є все більше і більше приводів захищати не тільки національні, але й загальнолюдські інтереси. Наприклад, існує проблема глобального потепління. Всесвітня імперія створюється у нас на очах, і склеювати її воєдино буде загальна культура і спільні інтереси.

 

Наукова революція

Останні 500 років — це період безпрецедентного зростання могутності людини. За цей час населення Землі збільшилося в 14 разів, а виробництво — у 240 разів. Цей історичний процес називається науковою революцією. Людство створило союз науки, політики та економіки й тим самим отримало принципово нові можливості.

Сучасна наука відрізняється від традиційного знання за трьома параметрами. Перший — готовність визнати свою необізнаність. Другий — ключова роль спостережень і обчислень. І третій — розширення можливостей, а не задоволеність лише теорією.

Наукова революція не була революцією знання — вона була, в першу чергу, революцією невігластва. Все змінила думка про те, що людям невідомі відповіді на найважливіші запитання. Визнати це не дозволяла собі жодна релігія.

Встановився міцний зв’язок між наукою і технологіями, чого раніше не було. Правителі не інвестували в науку з метою отримати нові технології — цей підхід з’явився лише в останні 500 років. Раніше в державах були навчальні заклади, яким доручалося поширювати традиційні знання та підтримувати стабільний порядок. Але сьогодні все змінилося, і особливо це стосується військово-промислового комплексу.

Наукова революція породила віру в прогрес. Раніше світ тримався на вірності традиціям. Але в міру того як наука вирішувала одну проблему за іншою, зміцнювалася віра в те, що люди зможуть подолати будь-які труднощі за допомогою знань.

Не варто забувати, що наука — не річ у собі. Вона формується під впливом економічних, політичних і релігійних інтересів. Наука не здатна встановлювати для себе пріоритети та вирішувати, як розпорядитися своїми знахідками. Це робить ідеологія.

Союз науки та влади забезпечив ривок Європи та її перемогу над Азією. Ще в 1775 році частка Азії у світовій економіці становила 80 %. Але протягом подальших десятиліть ця пропорція кардинально змінилася. Вчені забезпечили імперіалізм практичними знаннями, ідеологічними виправданнями та технологіями. А імперії віддячили вченим захистом, підтримкою найдивніших і найфантастичніших проектів і поширенням наукового способу мислення повсюдно.

 

Прорив капіталізму і промисловості

У 1500 році на душу населення Землі припадало в середньому $ 550 річного доходу, а сьогодні — $ 8800. Як вдалося здійснити настільки приголомшливий економічний ривок? Одна з ключових його причин — капіталізм.

Мабуть, головна знахідка капіталізму — це довгостроковий кредит. Раніше бізнес сприймали як гру з нульовою сумою, і якщо давали в борг, то на короткий період часу і під великі проценти. Відповідно, нові підприємства відкривалися рідко, економіка не зростала. А тому ніхто не вірив у зростання, і навіть ті, у кого були гроші, не поспішали надавати їх у кредит. Очікування ж стагнації до неї й призводило.

 

 

 
Капіталістична та споживча етики — дві сторони однієї медалі

 

 

Але потім з’явилася ідея прогресу. Люди стали все частіше покладатися на майбутнє. З довіри народжується кредит, кредит прискорює реальне зростання економіки, а завдяки зростанню економіки зміцнюється віра в майбутнє. Звідси випливає, що збільшення доходу приватних підприємців є джерелом зростання загального багатства і процвітання. Економіст Адам Сміт недарма стверджував, що егоїзм — найвища форма альтруїзму. Звичайно, з важливим застереженням: якщо багаті витрачають прибуток на нові фабрики, а не на чудернацькі задоволення. Тому капітал відрізняється від багатства. Капітал — це гроші, майно і ресурси, які вкладаються у виробництво.

Але незабаром капіталізм перетворився на щось більше, ніж економічна доктрина. Він створив власну етику: економічне зростання і є найвищим благом. Щоправда, ця система працює тільки тоді, коли ідея прогресу підтверджується. Поки що людство встигає отримувати нові знання і технології до того, як бульбашка лусне. Але до яких меж може збільшуватися економічний пиріг?

Для економічного зростання одного кредиту недостатньо — ще потрібні енергія та сировина. Щоразу, коли цих двох складових не вистачало, додаткові кошти вкладалися в дослідження, і в результаті з’являлися принципово нові види енергії та сировини. Цей ривок відбувся в усіх сферах виробництва й отримав назву «промислова революція».

Як відомо, перший її виток забезпечив паровий двигун. Пізніше — двигун внутрішнього згоряння. Але ще стрімкіший зліт спричинила електрика, без якої сьогодні важко уявити життя.

За своєю сутністю промислова революція була революцією конвертації енергії. Людство побачило, що навколо — бурхливий океан енергії. Наприклад, ми для виробництва за рік споживаємо стільки енергії, скільки Земля отримує від Сонця за півтори години.

Промислова революція сприяла неймовірному стрибку продуктивності виробництва. Але з’явилася інша проблема: хто все це купить? Так прийшло століття шопінгу і консюмеризму. Без цього капіталізм не виживе: йому потрібно, щоб бігова доріжка світової економіки крутилася все швидше й швидше.

Капіталістична та споживча етики — дві сторони однієї медалі, дві заповіді, які доповнюють одна одну. Перша заповідь — заповідь багатія: «Інвестуй». Заповідь всіх інших — «Купуй».

 

Щастя

Ми живемо в новому світі, де превалює культ часу, урбанізація, розширення прав простої людини в умовах девальвації цінностей сім’ї та колапсу місцевої громади. Людина відчуває себе більш самотньою і вразливою перед безликою міццю держави та ринку.

За останні 1500 років людина була свідком низки проривних революцій. Але чи стали ми щасливішими? Історики рідко ставлять собі таке питання, але ж воно — найважливіше з усіх.

Загальноприйняте визначення щастя — суб’єктивний добробут. Виявляється, що сім’я та коло спілкування впливає на рівень щастя більше, ніж гроші. Швидше за все, щастя в тому, щоб наповнити життя сенсом і знайти його мету.

 

Повну версію рецензії можна прочитати на сайті Digest

Коментарі