Історія ідеї, що провалилася

Інновація здавалась дуже цікавою: пристрій, який може передавати запах по інтернету. Інвестори були зацікавлені, винахідник зібрав достатньо коштів для запуску проекту. Але успіху так і не досяг. Чому так сталось? Чому на перспективну – на перший погляд - ідею чекала катастрофа?

 

 

 

 

 

Історія «шлюбу» між запахом та технологіями розпочалась ще у 1906 році. Тоді під час показу кінострічок пробували використовувати величезні бавовняні кульки, просякнуті певним ароматом. А у 1959 році два конкуруючі пристрої – AromaRama та Smell-O-Vision – обіцяли створити «новий досвід» для відвідувачів американських кінотеатрів.

Виглядало це приблизно так: набір контейнерів з певними ароматами (більше ніж 100 – від трави до «запаху тигра, що біжить у пастку»), які «випускають» протягом фільму -  в залежності від того, що відбувається на екрані. Через маленькі трубки, прикріплені до сидінь, запах потрапляє до глядачів.

Обидва пристрої були дуже дорогими й непрактичними. Вони отримали чимало критики і, зрештою, Time Magazine включив Smell-O-Vision до рейтингу 100 найгірших технологічних винаходів в історії.

Взимку 1998 року випускники Стенфорду Джоел Белленсон та Декстер Сміт відпочивали на узбережжі Флориди, і їх осінило: «якби ж можна було передати увесь набір ароматів, що нас оточують, через інтернет – щоб «гіки» відчули справжнє життя!». Белленсон був молекулярним біологом, а Сміт – промисловим інженером. Раніше вони вже мали успішний досвід запуску стартапу – компанії, що створювала програмне забезпечення для секвестрування геному. 

Мета, яку вони поставили перед собою, була дуже амбітною: «розкласти» тисячі ароматів на хімічні компоненти, «закодувати» їх, перетворивши на файли, а потім передавати їх у цифровому вигляді. Вони хотіли створити такий собі «принтер для запаху». Белленсон казав: «це була не просто технологія, а квест для переосмислення чуттєвого досвіду». 

 

 

 
Мета була дуже амбітною: «розкласти» тисячі ароматів на хімічні компоненти, «закодувати» їх, перетворивши на файли, а потім передавати у цифровому вигляді

 

 

Була створена «команда мрії», до якої увійшли управлінці з Sega, TransAmerica, NEC, Sprint PCS, Bath & Body Works, експерти з парфумерної сфери, вчені й навіть деякі технологічні гуру з Кремнієвої долини. У лютому 1999 року вони відкрили компанію Digiscents.

Джоел Белленсон та його команда розробили революційну сенсорну технологію. Їм вдалося залучити $20 млн., завдяки чому було створено прототип пристрою, що отримав назву iSmell. Всередині девайсу знаходились десятки крихітних флакончиків із оліями, кожна з яких була розроблена командою експертів. Ці резервуари вибірково нагрівались, а вентилятор випускав отриманий аромат назовні. Комбінація «базових запахів» дозволяла відтворити тисячі різноманітних пахощів: від апельсинової шкірки до запаху багаття.

 

Також вам можуть бути цікавими такі матеріали:

Культура безперервних інновацій: досвід NASA

Як помічати те, чого не бачать інші

Тренди і трансформації

 

У кінці 1999 року iSmell підняв цілу хвилю у медіа. Про нього написав журнал Wired, а голлівудські студії, інтернет-гіганти та компанії, що випускають відеоігри, змагались за право партнерства з Digiscents. Було досягнуто домовленості з Sony та Microsoft – щоб додати iSmell до їхніх ігрових модулів.

Сайт Digiscents отримував 4 млн. переглядів кожного місяця. Більше 5 тисяч розробників комп‘ютерних ігор завантажили «ScentTracker» – розробку Digiscents для інтерактивних ігор. А ще у планах компанії було створити веб-портал  Snortal, перший сайт із запахом, де б користувачі могли комбінувати й відправляти один одному власні аромати.

 

 

 
Стратегія Digiscents була приблизно такою: «ми створимо девайс, і клієнти прийдуть до нас»

 

 

У той же час, поки бізнеси перебували у захваті від перспектив iSmell, аудиторія (тобто потенційні покупці пристрою) почали жартувати над ним. Публіка ще не встигла й спробувати цей девайс, але вже казала, що не розуміє – нащо він здався.
Белленсон та команда продовжували витрачати чимало коштів на тестування пристрою, вдосконалення картриджів, проте майже не цікавились, чи є iSmell тим, чого прагнуть люди. Стратегія Digiscents була приблизно такою: «ми створимо девайс, і клієнти прийдуть до нас».

Проте наприкінці 2001 року гроші закінчились, і компанія закрилася. Більш того, невдача Белленсона стала настільки відомою, що досі відлякує багатьох із тих, хто міг би піти тим же шляхом – спробувати додати запах в інтернет.

Сам Белленсон вважає, що iSmell виявився занадто складним у тестуванні. Проте у його провалі велику роль відіграло й те, що компанія приділяла замало уваги зворотному зв‘язку від ринку. 

Ерік Райс, автор книги «The Lean Startup» називає найбільшим джерелом зайвих витрат побудову того, що не потрібно людям. Він стверджує: «Найчастіше стартапи зазнають невдачі не через непрацюючу технологію, а тому, що ніхто не хоче того, що вони створюють».

Кремнієва долина вже давно рухається у бік моделі ітеративного дизайну. Це означає випускати продукт на ранній стадії, постійно тестувати та вдосконалювати його на основі зворотного зв‘язку від аудиторії – замість того, щоб таємно розробляти технології та пробувати їх на обмеженій фокус-групі. І приклад iSmell підтверджує правильність цієї тенденції.

 

Джерело: The Hustle

Коментарі

      календар

      Мультимедіа

      Здорова їжа в Україні: місія нездійсненна чи прибутковий бізнес?

      Сучасна людина дедалі більше працює, шалений темп життя додає стресу. Хочеш не тільки виживати, але жити краще – мусиш ставити цілі і досягати їх. Поставлені цілі – це вже стимул впрягтися у коловорот безкінечних справ.

      Андрій Федорів: Інновації та творчість – питання не натхнення, а методології

      Відомий маркетолог, власник компанії fedoriv.com та викладач kmbs Андрій Федорів розповів про свій професійний розвиток та власне бачення творчості у бізнесі.

      TEDxKyiv про таланти, освіту, розвиток, які визначають наше майбутнє

      “Талант. Освіта. Розвиток” - тема, якій була присвячена конференція ідей вартих поширення TEDxKyiv. Це вже шоста подія, яка збирає небайдужих і думаючих людей в нашій країні. Проекту innovations.com.ua приємно підтримувати саме такі ініціативи. Ми підготували добірку найкращих тез спікерів конференції.

      Про розвиток управлінських талантів у агросфері

      Де шукати персонал і керівників для компаній з аграрної сфери бізнесу? Як розвивати співробітників? Як перешкоджати плинності управлінських кадрів?

      Євген Черняк про власну філософію бізнесу

      Відеозапис управлінської дискусії учасників МВА-програм з Євгеном Черняком в рамках проекту kmbs CHANGE talks.

      Тарас Лукачук про зміни в собі та компанії

      Відеозапис із зустрічі учасників MBA-програм kmbs з Тарасом Лукачуком, генеральним директором нових ринків Східної Європи та Центральної Азії компанії "Крафт Фудз".

      Усі публікації »

      Ми у соціальних мережах