Стартап з 88-річною історією

Випускниця Presidents’ MBA kmbs Ірина Костюшко вже три роки працює над відродженням традиційного для Житомирщини вирощування льону. В інтерв’ю для проекту kmbs ALUMNI stories вона розповіла про створення аграрного продукту із максимальною доданою вартістю і формування кластера льонарства, про вироблення рішень і ставлення до проблем.

 

 

 

 

Чому ви змінили сферу діяльності? І чому вибрали саме аграрний бізнес?

 

Багато років я працювала в аптечному бізнесі, досягла успіху, але у певний момент зрозуміла, що вже не маю бажання розвивати цю справу. А якщо в тебе не горять очі, то немає сенсу продовжувати – бо успіх залежить від твого ставлення до того, чим ти займаєшся.

На той час я навчалась у kmbs, закінчувала магістерський проект, присвячений бізнесу із вирощування лікарських трав. Я шукала тему, яка мала б стосунок до фармацевтичної сфери і водночас була актуальною. Вирощування рослин – це не фармацевтичний бізнес, а виготовлення сировини для лікарських засобів. І це була нова для мене царина.

Я подумала: якщо мені випала можливість зробити радикальний крок, то чому б цей проект не реалізувати? І придбала збиткову аграрну компанію в Житомирській області. Бізнес-школа дала мені відчуття впевненості у тому, що я можу спробувати себе в іншій сфері. Я вірю: якщо ти дійсно володієш інструментами менеджменту, то зможеш управляти фактично будь-якою компанією.

 

На яких продуктах ви сфокусувались?

 

Як домінуючу культуру ми вибрали олійний льон. Це дуже цікава рослина: вона є лікарською, може використовуватись у харчовій промисловості, а ще з неї можна виготовляти фарби, технічні олії тощо.

Але не можна вирощувати тільки одну культуру – потрібна сівозміна, і льон, за правилами агровиробництва, не має займати більше ніж 25 % землі господарства. Тому ми вирощуємо також інші лікарські рослини, озимі культури та гірчицю.

 

 

 
Якщо ти дійсно володієш інструментами менеджменту, то зможеш управляти фактично будь-якою компанією

 

 

Як плануєте розвивати бізнес найближчим часом?

 

Головним є не те, скільки ти маєш землі, а те, наскільки ефективно її використовуєш. Тому просте збільшення посівних площ не є моєю метою. Я хочу отримати якомога більше прибутку з гектара землі.

Для цього потрібно дуже добре відчувати ринок. Ми постійно змінюємо культури, підлаштовуємось під ринок. Потрібно мати бачення: що користуватиметься попитом наступного року, чого не вистачає, який тренд, у якому продукті буде більше доданої цінності.

Також для підвищення прибутку з гектара необхідно оптимізувати роботи з обробітку землі, використання мінеральних добрив тощо. Мені дуже подобається термін «оптимальне мінімальне». Адже можна вкласти дуже багато, але не отримати очікуваного ефекту. Моє завдання – вкласти саме стільки, щоб отримати бажаний результат.

Важлива для нас мета – вийти на кінцевий продукт. Скажімо, ми вже випустили свою олію. Зробили це не на своїх виробничих потужностях, але зараз не бачимо сенсу інвестувати у власне обладнання.

У нас в компанії є окремі маленькі проекти-стартапи. Наприклад, ми запускаємо лінію переробки лляної соломи. Замість того, щоб викидати солому як сміття або спалювати, ми робитимемо з неї технічне волокно, яке можна використовувати для утеплення будинків, у тому числі екологічних дерев’яних споруд, де не можна застосувати звичайну скловату.

 

11718_1023128591050151_745155385538420552_n.jpgІрина Костюшко: "Просте збільшення посівних площ не є моєю метою. Я хочу отримати якомога більше прибутку з гектара землі"

 

Один із аспектів розвитку бізнесу – підвищення керованості ним. А для цього треба розуміти, як вимірювати здоров’я компанії, як моніторити її стан.

Коли я прийшла в компанію «Зоря», там зовсім не було комп’ютерів, люди не вміли ними користуватись. Я залишила весь персонал, який був на час придбання бізнесу, і ще набрала адміністративних працівників. Зараз усі користуються комп’ютерами, складають не тільки бухгалтерські, але й управлінські звіти. Адже бухгалтерський звіт не дає управлінцю повної картини, він лише фіксує дані.

У кожної компанії  можуть бути свої показники в управлінському звіті: когось треба «зважити», а комусь «температуру поміряти». Скажімо, у нашого бізнесу дуже довгий фінансовий цикл – від моменту придбання добрив і палива до отримання коштів від реалізації продукції. Щоб посіяти льон влітку, восени треба почати обробіток землі. А продаємо ми зазвичай у кінці року. Тому нам не потрібні показники, які вимагають щоденного відстежування. Основний моніторинг у нас проводиться раз на три місяці (оборотні кошти) і раз на рік (ліквідність, EVA, ROI).

 

Також Вам можуть бути цікавими такі матеріали:

kmbs ALUMNI stories: Микола Демченко про зміну фокусу

Володимир і Дмитро Патіси: «Наш головний конкурент – це ми самі»

kmbs ALUMNI stories: Владислав Скальський про роботу на громаду

 

Ви працюєте над створенням кластера льону на Житомирщині. Чи є вже успіхи у цьому напрямку?

 

Ще 20 років тому в Житомирській області діяло 11 льонопереробних заводів, а Україна забезпечувала 300 тис. т лляного волокна – п’яту частину світового споживання. Це був повноцінний кластер із безліччю робочих місць. Вже два роки ми стараємось його відродити.

Певні успіхи є: скажімо, з 2014 року посівні площі під льон у нашій області збільшились у 10 разів. Минулого року всі аграрії Житомирщини, які вирощують льон, отримали дотації з бюджету. Для популяризації цієї культури наша компанія започаткувала Фестиваль льону, який проходив уже два рази: у 2015-му та 2016 роках.

 

 

 
Щоб підвищити керованість компанією, треба розуміти, як вимірювати її здоров’я, як моніторити її стан

 

 

Одне із останніх наших досягнень – створення ініціативної групи для формування Всеукраїнської асоціації льонарів. Я впевнена, що кластер не може бути створений на порожньому місці. Потрібні передумови – у тому числі потужна профільна асоціація. Вона допоможе виявити та об’єднати гравців у цій сфері, сформувати місію, візію та стратегію. А коли асоціація набере обертів, можна буде говорити про розвиток кластера.

Я дивлюсь на створення такої асоціації, як на ще один бізнес-проект, і планую використовувати в ньому ту саму методологію, що й для своєї магістерської роботи, тобто свого бізнесу. Головна мета цього проекту – популяризація вирощування льону в Україні, збільшення посівних площ і підвищення мотивації для переробки льону.

Звісно, тут необхідне сприяння держави. Адже якщо ми хочемо відродити цей напрямок повноцінно, тобто не просто виготовляти сировину, а максимально залишати додану вартість у своїй країні, то потрібно стимулювати виробників до створення кінцевого продукту. Для цього треба забезпечити їм певні умови. Скажімо, звільнити від ПДВ на ввезення обладнання для переробки насіння льону – хоча б на деякий час. Завдяки цьому льонарі зможуть, наприклад,  перейти від експорту сировини до експорту олії, а також створити додаткові робочі місця – і пільги повернуться до держави у вигляді податків. Асоціація зможе лобіювати ці зміни. Я вірю, що і держава у них зацікавлена.

 

19956241_1328442363919957_3874471101692559605_o.jpgІрина Костюшко: "У нас в компанії є окремі маленькі проекти-стартапи. Наприклад, ми запускаємо лінію переробки лляної соломи на технічне волокно"

 

Ви є депутатом Житомирської обласної ради. Бажання перейти з бізнесу до сфери державного управління не виникає?

 

Я вважаю, що мій бізнес – все ще стартап, хоча організації, на базі якої цей бізнес започатковано, вже близько 90 років (вона була утворена в 1929-му як колгосп «Зоря комунізму»). У 2014 році разом із новим власником вона отримала нову місію, візію та стратегію. Оскільки на момент придбання організація була збитковою, завдання було складнішим, аніж створення бізнесу з нуля. Перший рік пішов на те, щоб вийти на прибуток. І досі все, що заробляємо, реінвестуємо у розвиток – адже це стартап, і він потребує більше фінансових вливань, ніж усталений бізнес.

З тієї ж причини я вважаю неправильним залишати компанію заради того, щоб йти до влади. Доки я не виведу бізнес на певний рівень, не побачу, що він може зростати і без мене, з найнятим професійним менеджментом, я працюватиму тут.

 

Яка роль є для вас ближчою – власника чи керівника?

 

Інколи думаю, що було б краще, якби я не була власником (а в цій ролі я вже 20 років). Адже керівник – людина вільна. Вона може поїхати ввечері з роботи додому й не думати про бізнес. А власник тримає в голові свою компанію 24 години на добу, постійно відчуває з нею зв’язок.

 

 

 
Все, що заробляємо, ми реінвестуємо у розвиток – адже це стартап, і він потребує більше фінансових вливань, ніж усталений бізнес

 

 

Мрію, що і в моєму бізнесі буде період, коли я зможу делегувати повноваження професійному менеджменту і відійти від управління, залишивши собі періодичний моніторинг здоров’я мого бізнесу. Але я й сама ще не досягла такого рівня – власника, а не керівника-власника.

 

Що ви вважаєте своїм найбільшим досягненням за три роки у новому бізнесі?

 

Напевно, зміну свого ставлення до проблем. Зазвичай проблема сприймається як щось негативне. Під час навчання в kmbs Едуард Мальцев казав нам, що насправді проблема – це різниця (дельта) між нинішнім станом і майбутнім, бажаним. І що більша ця різниця – то більший у тебе розвиток. Мені дуже сподобалась ця думка, і зараз, коли я бачу велику дельту, то розумію: якщо її подолаю – отримаю більше досвіду, більше користі.

А якщо проблему не можна розв’язати,  то треба змінити до неї ставлення. Адже у пошуках рішення витрачається багато ресурсів, у тому числі емоцій та часу. А коли розумієш, що розв’язку не існує, можеш подивитись на ситуацію спокійно та відпустити її. Це, у свою чергу, допомагає побачити інші можливості. Сьогодні ми живемо в умовах, коли власнику постійно потрібно з багатьох альтернатив вибирати найкращу. Якщо ти бачиш багато, то маєш вищі шанси вибрати найкраще.

 

Як ви приймаєте рішення?

 

Для власника бізнесу дуже важливою є інтуїція. Вже давно відомо, що люди приймають рішення переважно емоційно і потім уже обґрунтовують, чому вони зробили так, а не інакше. Я не виняток. Я роблю вибір емоційно, а потім шукаю обґрунтування. Якщо емоції та аргументи збігаються – я це роблю.

 

10488196_658490707563821_4453511810108864383_n1.jpgІрина Костюшко: "Раніше мені здавалось, що для успіху в бізнесі найважливіше – щоб людина була розумна. Тепер я розумію, що на першому місці – емоційний інтелект"

 

Що допомагає вам розвиватись особистісно?

 

Дуже допомагає спорт. Коли ти займаєшся ним системно, то це сильно впливає на твій емоційний стан.

Ще допомагають книги. Зараз я читаю «Психологію мас» Зігмунда Фрейда – хочу для себе з’ясувати природу явищ, які відбуваються навколо, і те, як людина може втрачати особисті якості, натомість набираючи рис, притаманних більшості.

Із кінокартин, які я дивилась останнім часом, дуже сподобалась біографічна драма Мартіна Скорсезе «Авіатор». Вона про те, що, чого б ти не досяг, маєш зберігати здоровий глузд, про те, що не все вирішують гроші, а ще – про емоційний інтелект. Раніше мені здавалось, що для успіху в бізнесі найважливіше – щоб людина була розумна. Тепер я розумію, що на першому місці – емоційний інтелект, а знання – на другому.

Запам’яталась фраза із цього фільму: «Що вище літак, то менша його турбулентність». Я думаю, що для бізнесу це також справедливо. Що менше у компанії ресурсів, то більше на неї впливає криза. Я хочу вивести свій бізнес на той рівень, на якому турбулентність буде мінімальною.

 

Стаття була опублікована у журналі OPEN'2017

Коментарі