Джеффрі Петті: «Бути підприємцем - означає робити щось по-новому вже сьогодні»

Яким має бути мислення підприємця і яких помилок йому варто уникати? Коли потрібно починати експериментувати? Навіщо підприємцю емпатія? Про це й інше – в інтерв‘ю з Джеффрі Петті, доцентом та керівником Executive MBA в Лозаннському університеті, запрошеним викладачем kmbs.

 

 

 

 

 

Що, на вашу думку, можна вважати підприємництвом?

 

Коли люди чують «підприємництво», то, як правило, думають про заснування компанії – бо саме у такому сенсі це слово зазвичай згадується у пресі. Але це лише частина сенсу. Я використовую більш широке поняття - підприємницьке мислення. Воно стосується й тих, хто запускає свій бізнес (починаючи від ресторану чи готелю та закінчуючи IT-стартапами), і тих, хто працює всередині існуючих організацій.

Це необов‘язково мають бути працівники R&D-департаменту. Підприємницьке мислення – це й про менеджера, який створює новий процес для найму кандидатів або розробляє нову програму для зменшення робочого стресу. Мислити, як підприємець, - означає дивитись на все, що вас оточує, по-іншому. Не чекати, доки у вас буде великий бюджет чи досконалі процедури, а робити щось по-новому вже сьогодні.

Коли я викладаю на програмі Executive MBA, то розумію: певна частина студентів згодом стане класичними підприємцями, створить свої компанії. Але більшість залишиться працювати найманими керівниками (бо робота хороша, зарплатня висока, чи, можливо, це відповідає їхньому особистісному типу). Проте коли вони повернуться до своїх компаній, володіючи підприємницьким мисленням, то зможуть змінити той спосіб, у який керують бізнесом. Вони будуть більш відкритими до змін, а значить, у їхніх організаціях з‘явиться більше інновацій у продуктах чи процесах. Ми з‘ясували, що компанії, у яких підприємницьке мислення є складовою культури, живуть довше й демонструють кращі результати. А ще – їхні працівники щасливіші. Як на мене, це найголовніше.

 

9855_.jpgДжеффрі Петті: "Складно бути інноваторами, якщо ви не креативні, складно бути креативними, якщо ви не граєте"

 

Все більше університетів та урядів починають розуміти важливість підприємницького типу мислення. Та про це поки що мало відомо. Можливо, тому що історія про 22-річного хлопця, який заснував стартап та став мільйонером, звучить цікавіше. Втім, можна заснувати свій бізнес, але не володіти підприємницьким мисленням.

Наприклад, людина створила стартап і на самому початку міркувала, як підприємець. Та потім компанія зростала, ставала більш бюрократизованою. Власник хотів, щоб усе робилось певним чином – так, як вважає правильним він. У цьому немає нічого катастрофічного. Проте такий бізнес вже не є підприємницьким, він не може повністю використати свій потенціал, та й працювати у ньому не завжди весело.

 

Яке ж воно - підприємницьке мислення?

 

По-перше, щоб його опанувати, ви маєте бути готовими грати. Діти – підприємці від природи. Вони завжди запитують: «чому?». У бізнес-контексті, якщо ви не граєте, а лише чітко слідуєте правилам, вам важко бути креативним. А для підприємницького мислення креативність є критично важливою. Ланцюжок такий: складно бути інноваторами, якщо ви не креативні, складно бути креативними, якщо ви не граєте. Ви можете мати у компанії процеси генерування інновацій - однак якщо ви не креативні, то самі обмежуєте типи інновацій, які можете створити.

Наступний складник – експериментування. Найбільша різниця між підприємництвом і класичним процесом R&D полягає у тому, що в R&D люди вже продумали все до дрібниць, витратили на це чимало часу й склали певний «рецепт» того, що й як потрібно робити. Підприємницьке мислення ж, навпаки, передбачає, що у вас небагато грошей, тому ви робите невеликі експерименти й дивитесь – у який бік потрібно рухати проект. Чи, може, його потрібно зупинити, доки ви не вклали у нього чимало коштів та не залучили багато людей.

 

 

 
Компанії, у яких підприємницьке мислення є складовою культури, живуть довше й демонструють кращі результати. А ще – їхні працівники щасливіші

 

 

Для малих та нових компаній експериментування є обов‘язковим, бо вони не володіють значним капіталом. Але й великим організаціям варто частіше проводити невеликі експерименти. Як правило, їм подобається мати ґрунтовний бізнес-план для кожного проекту, розуміти бюджет та кількість залучених людей. Але я пропоную розбити бюджет, скажімо, на 10 частин, і подивитись – що ви можете зробити за ці, значно менші, гроші.

Також для підприємницького мислення є важливими емпатія та рефлексія. Адже створення чогось нового змінює життя людей, впливає на всі зацікавлені сторони: клієнтів, колег, постачальників тощо. А підприємці – зазвичай дуже пристрасні особистості, незалежно від того, працюють вони незалежно чи всередині існуючого бізнесу. Коли у них народжується цікава ідея, вони можуть «наламати дров», навіть маючи гарні наміри. Емпатія допомагає підприємцям зрозуміти, як те, що вони роблять, вплине на інших. А також усвідомити, що не всі оточуючі можуть бути готовими до змін чи бути настільки ж підприємливими, - але це не означає, що вони є супротивниками. Емпатія допомагає думати про всіх стейкхолдерів, а не міркувати у стилі: «це добре для клієнта – значить, давайте  робити!».

Взагалі, для організації емпатія – це дуже корисна річ. У такому контексті емпатія – це коли всі у компанії думають про всіх інших. Наприклад, продавець, перш ніж пробувати новий способі продавати швидше, може піти до дизайнерів, до виробничого чи фінансового відділу – і розповісти про те, що планує змінити.

 

20292786_1765536460142690_1160261925062220935_n.jpgДжеффрі Петті: "Мені подобається вивчати невдачі, адже вони трапляються значно частіше, аніж перемоги, у будь-якій сфері бізнесу"

 

Підприємництво – це соціальний процес. Ним не можна займатись поодинці – вам потрібно завжди розуміти, хто ще залучений до вашого процесу, хто ще входить до вашої екосистеми. І це не тільки про клієнтів, а й про державу, про освітні установи, про партнерів… Ви маєте розуміти, як всі вони підтримують (чи не підтримують) те, що ви намагаєтесь зробити, ви повинні бути чутливим до своєї екосистеми – тому вам і потрібна емпатія. Може, це не гарантує успіху підприємця, але точно збільшує його шанси.

 

Яка роль рефлексії у мисленні підприємця?

 

Мені подобається вивчати невдачі, адже вони трапляються значно частіше, аніж перемоги, у будь-якій сфері бізнесу, від IT до ресторанів. І з тієї ж причини для підприємця дуже важлива рефлексія. Я рекомендую вже на початку визначити для себе ту точку в часі, коли ви замислитесь: чи варто продовжувати? Адже те, що ви можете підтримувати бізнес на плаву, не означає, що це потрібно робити.

Підприємцям нерідко заважає їхня пристрасть. Вони кажуть: «Я вірю в те, що я роблю, мені це подобається, я почекаю ще трохи!». Для підприємців завтра завжди буде краще, ніж сьогодні. Але їм потрібно вміти запитати себе: «Чи не збожеволів я? Чи справді маю я продати свій будинок і вкласти всі свої заощадження в бізнес?».

 

Також вам можуть бути цікавими такі матеріали:

Інновації: східний досвід

Ідеї в інформаційну епоху

Випадкові інновації

 

Рефлексія – це те, що допомагає сфокусувати пристрасть, зберегти певну об‘єктивність. Але важливо рефлексувати, маючи факти – інакше ми будемо змінювати своє минуле (а ми всі до цього схильні). Тому я раджу не просто визначити, коли вам потрібно буде зупинитись, а й записати це. Наприклад, «я зупинюсь, коли у мене залишиться 20% заощаджень».

Те, що ваша ідея не спрацювала, не означає, що вона була погана. Можливо, для неї ще просто не прийшов час. Але якщо, скажімо, після 18 місяців спроб ви не досягли того, чого прагнули, то, ймовірно, варто зробити перерву. Піти на звичайну роботу, відкласти грошей, а за 3-4 роки спробувати знову.

Зрештою, навіть дуже підприємницькі компанії, такі як Google, Microsoft чи Apple, постійно «вбивають» проекти. І це цілком нормально. Google щороку публікує перелік проектів, які не має наміру продовжувати. І не тому, що не має матеріальної здатності підтримувати їх, а тому що більше не бачить сенсу витрачати на них ресурси.

 

 

 
Рефлексія – це те, що допомагає сфокусувати пристрасть підприємця

 

 

Що може допомогти підприємцю залишатися об‘єктивним щодо своєї ідеї?

 

Знайдіть когось на кшталт ментора, хто не дуже переймається вашою ідеєю. На таку людину не будуть діяти умовляння («треба ще трохи почекати», «наступний місяць буде кращим» і т.д.), вона зможе залишитись об‘єктивною. Часом мої студенти просять мене виконати таку роль, і тоді я кажу, що, на мою думку, їм варто робити далі: продовжувати чи зупинитись.

Є така теза, що терпіти невдачу потрібно швидко. Я згоден з цим, але лише частково. Все ж потрібно дати проекту достатньо часу, щоб проявити себе, не треба пришвидшувати невдачу. Отже, з одного боку, не варто чекати 2-3 роки (якщо лишень ви не в фармацевтичному чи іншому подібному бізнесі), а з іншого – не варто закривати проект через три місяці. Та якщо ви справді рухаєтесь до невдачі, то краще робити це швидко, аніж повільно.

 

А що може стати на заваді успіху підприємця?

 

Одна з речей, про яку ми забуваємо, але яка може сильно завадити, - це стрес. Сьогодні ми працюємо більше, аніж будь-коли – і нас до цього ніхто не примушує. Особливо це стосується молоді – вона може працювати майже цілодобово. А коли людина втомлена, відчуває великий стрес, то вона не може ані бути емпатичною, ані рефлексувати. І, відповідно, стає менш ефективним підприємцем.

 

Існує певна точка, після якої стрес перестає бути позитивним і стає контрпродуктивним. І в підприємництві цей момент приходить дуже швидко. Суспільство зараз заохочує людей до генерації нового, але не вчить їх усвідомленості, яка необхідна для управління стресом. У результаті ми отримуємо багато особистостей із підприємницьким мисленням, але більшість з них запрограмована на невдачу, бо не готова ані емоційно, ані психологічно.

 

20264869_1765536573476012_2898848955547070767_n.jpgДжеффрі Петті: "Питайте у людей не про те, чому вони купили б ваш продукт, а про те, чому вони б його не купили"

 

Як експериментувати правильно?

 

Чимало компаній експериментують вже тоді, коли у них є готовий продукт. Це класична помилка: придумати ідею, створити продукт, а потім вийти на ринок і почати експерименти. Такий шлях означає, що вже було витрачено багато грошей та часу.

Більш ефективний спосіб – почати експерименти одразу, як у вас з‘явиться ідея. Першим кроком може бути обід з інженерами, юристами чи іншими людьми, які будуть згодом залучені до проекту. Запитайте їхньої думки – і ви здивуєтесь, наскільки цінною може бути така проста дія. Скажімо, ви можете почути: «Не роби цього, я вже пробував».

Якщо ж ви отримали підтвердження цінності своєї ідеї, наступним експериментом може бути спроба залучити людей до своєї команди чи знайти тих, хто готовий вас профінансувати. Або розмова з майбутніми конкурентами. Якщо ви не намагатиметеся дізнатись їхні таємниці, вони, скоріше за все, погодяться поговорити з вами й розповісти про деякі нюанси ведення свого бізнесу. Також можна поїхати на міжнародну виставку й зустрітись із потенційними закордонними партнерами.

Ще один варіант експерименту – поговорити з пенсіонерами, що раніше працювали у тій сфері, яка вас цікавить. Вони мають не один десяток років досвіду й залюбки розкажуть вам про те, що знають.

Проводячи такі експерименти, варто бути обережними: адже часто ми ставимо запитання таким чином, щоб отримати підтвердження своїй думці. А ви маєте прагнути зворотного: спростувати своє припущення. Питайте у людей не про те, чому вони купили б ваш продукт, а про те, чому вони б його не купили. Думайте про те, чому ваш проект може зазнати невдачі, про те найгірше, що може статись. І потім міркуйте: що могло призвести до такого результату?

Коментарі